Копія німецької нагороди "Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям та мечами" (версія 1939 року), металева

Залізний Хрест (нім. Eisernes Kreuz) — прусський і німецький військовий орден. Заснував Фрідріх Вільгельм III 10 березня 1813 за бойові відзнаки у війні за звільнення Німеччини від Наполеона. Залізний Хрест став першою європейською нагородою, яка вручалася виключно за подвиг — незважаючи на звання чи соціальний статус. Орден мав популярність, його поважали в народі і армії. Існування військового ордена було поновлено у Німеччини за часів Третього Рейху. Відродження нагороди відбулося того ж дня, коли почалася Друга світова війна – 1 вересня 1939 року. 

Лицарський хрест Залізного хреста (нім. Ritterkreuz des Eisernen Kreuzes) або спрощено Лицарський хрест (нім. Ritterkreuz) — вищий ступінь військового ордена Залізного хреста, що була введена 1 вересня 1939 з початком Другої світової війни з відновленням у Третьому Рейху ордена Залізного хреста, який існував у нагородній системі Німеччини з 1813 року. Лицарський хрест Залізного хреста вручався військовослужбовцям Збройних сил Німеччини та інших воєнізованих організацій країни, а також військовикам союзних держав, на знак визнання проявленої ними надзвичайної хоробрості та відваги на полі бою або за видатні успіхи воєначальників у керівництві військами під час бойових дій. У нагородній системі нацистської Німеччини орден посідав друге місце після Великого хреста Залізного хреста (нім. Großkreuz des Eisernen Kreuzes), нагородження яким сталося лише одного разу, коли Великий хрест був вручений другому після А.Гітлера лідеру нацистів Г.Герінгу за значні заслуги у відбудові німецьких військово-повітряних сил (Люфтваффе) на посаді їх головнокомандувача. По-суті, Лицарський хрест був найвищою та найпочеснішою нагородою для усіх військовиків Німеччини у роки Другої світової війни.